Андріяшик Роман Васильович (1933-2000) – народився 9 травня 1933 року в с. Шишківці Борщівського району. Закінчив Львівський державний університет факультет журналістики в 1964 році. Він автор 10 романів. В 1998 році за драматичний роман „Сторонець” був удостоєний Шевченківською премією.

Антофійчук Володимир Іванович (1955) – народився 13 січня 1955 року в с. Лаківці Борщівського району, доктор філологічних наук, професор, літературознавець, доцент Чернівецького університету.

Астаф’єв Олександр Григорович (1952) – народився 10 серпня 1952 року в Хабаровському краї. Дитинство пройшло в с. Вовківці Борщівського району. Член НСПУ, автор більше 300 публікацій, професор Київського національного університету ім.. Т. Г. Шевченка.

Верхрадський Іван Григорович (1846-1919) – відомий український письменник, філолог, природознавець. Дитинство пройшло у с. Більче-Золоте. Закінчив Львівський університет. Автор наукових праць з української діалектології і лексикології. Дійсний член НТШ у Львові.

Гермаківський Іван Михайлович (1931) – народився 14 вересня 1931 року на Хмельниччині. Письменник, журналіст, фольклорист. Член НСПУ (1997). Закінчив Чернівецький університет, працював у Мельнице-Подільській СШ, редакції газети „Вільне життя”, Сельская жизнь”, редактором обласної „Книги пам’яті”, автор більше десяти романів і повістей. Проживає у м. Тернополі.

Зозуляк Євген Тадейович (1943) – народився 25 квітня 1943 року на хуторі Кругла тепер с. Бурдяківці, закінчив Львівський університет факультет журналістики, працює кореспондентом в газеті „Вільне життя”, автор семи поетичних збірок.

Ковальчук Петро Іванович (1931-1995) – народився в с. Дністрове, закінчив Чернівецький університет, філологічний факультет. Працював інспектором Мельнице-Подільського Райвно, кореспондентом районної газети „Вільна праця”, редактором Заліщицької газети „Колос”, кореспондентом газети „Вільне життя”. Помер і похований у м. Заліщики. Автор романів „Листи до живих”, „Ростиславичі” та ін.

Костів-Гуска Ганна Михайлівна (1947) – поетеса, член СПУ з 1982 року. Народилася 25 квітня 1947 року в с. Бабинці, закінчила Тернопільський медінститут, проживає в м. Борщеві. Нагороджена Орденом Княгині Ольги, депутат обласної Ради, автор десяти поетичних збірок.

Попович Клементина Карлівна (1863-1945) – народилася 3 лютого 1863 року на Івано-Франківщині. Українська письменниця, громадська діячка, вела переписку з Іваном Франком, в останній рік життя переїхала з чоловіком священиком О. Боярським в с. Бабинці, де 7 травня 1945 року померла і похована на сільському цвинтарі.

Русенко Іван Юркович (1890-1960) – поет, художник, фольклорист. Народився 19 січня 1890 року на Лемківщині в Польщі. Разом із сім’єю переїхав в с. Королівку, працював вчителем в Королівській СШ, збирав лемківський фольклор, був автором „Карпатського букваря Ваня Гулянки”, багатьох віршів, байок, п’єс та ін.

Щербань Аркадій Артемович (Іван Труш) (1921) – народився в Скала-Подільській 24 листопада 1921 року, вчився в Тернопільській гімназії, закінчив Львівський с/г інститут, заочно Чернівецький університет, працює і проживає в Кіцмані. Викладач іноземних мов, перекладач, найбільше перекладів зробив І. Труш на італійську мову.

Андрійчук Петро Олександрович (1958) – музикант, диригент хору „Дарничанка”, професор Київського національного університету культури і мистецтва. Народився 17 січня 1958 року в Борщеві, закінчив Київську консерваторію, проживає в Києві. У 2000 році з хором „Дарничанка” був на гастролях у Борщеві.

Виспінський Іван Ярославович (1964) – композитор., кобзар, фольклорист. Народився 23 червня 1964 року в с. Пищатинці Борщівського району, закінчив Рівненський інститут культури в 1989 році. Працює провідним методистом центру народної творчості в Тернополі. Лауреат Міжнародного фестивалю авторської пісні та співаної поезії „Оберіг”, пісенного фестивалю „Доля”.

Драпак Григорій Миронович (1959) – заслужений артист України. Народився 3 квітня 1959 року в с. Констанція Борщівського району. Закінчив Озерянську середню школу, Теребовлянське к/о училище. Артист розмовного жанру, гуморист, проживає в Тернополі.

Довганюк Володимир (1920-1989) – драматичний актор. Народився в с. Вовківці Борщівського району, в 30-х роках минулого століття виїхав з батьками до Канади. Актор і адміністратор українського народного театру „Заграва”. Зіграв більше 100 ролей.

Камінський Віктор Євстахович (1952) – заслужений діяч мистецтв України, композитор. Народився 8 квітня 1952 року в с. Нивра Борщівського району. Закінчив Ниврянську восьмирічну школу, Тернопільське музичне училище, Львівську консерваторію, яку закінчив у 1977 році, працює професором у Львівській консерваторії, член Спілки композиторів України, в 2005 році став лауреатом Національної премії України ім.. Т. Шевченка за талановиті музичні твори.

Людмила Петровичеві-Смалева (1882-1971) – оперна співачка. Народилася на Буковині, працювала у Львівському театрі товариства „Українська бесіда”. 1914 року театр гастролював у Борщеві, якого застала війна. Людмила залишилася жити в Борщеві, вийшла заміж за суддю Смаля, приймала участь в аматорських колективах Борщева. Померла артистка 27 грудня 1971 року, похована на Борщівському цвинтарі.

Мирослав Скала-Старицький (1909-1969) – оперний та камерний співак. Народився в Скала-Подільській 13 червня 1909 року. Закінчив Станіславську гімназію, Львівський музичний інститут ім. М. Лисенка. Працював оперним співаком у Львівському театрі опери та балету. У 1942 році виїхав до Відня. Працював солістом у 30-ти оперних театрах Європи. Помер і похований у Парижі.

Юрчак Василь Михайлович (1876-1914) – український драматичний актор. Народився у Скала-Подільській, тут закінчив школу. Добре грав на скрипці, гарно співав, любив вирощувати квіти. Писав вірші, грав вистави. Працював актором у театрі „Руська бесіда”. У 1913 році захворів на туберкульоз, приїхав у Теребовлю до родичів дружини і там помер. Похований на міському кладовищі 28 вересня 1914 року.

Зоєчко Петро Миколайович (1935) – художник, живописець. Народився 16 лютого 1935 року в с. Гермаківка Борщівського району. Закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім.. І. Труша, з 1963 року працює в Івано-Франківських художніх майстернях. Член національної Спілки художників України. Брав участь у республіканських та зарубіжних виставках у Львові, Чернівцях, Києві, Москві, Канаді. Його твори зберігаються в багатьох музеях України та приватних колекціях. Його творчими роботами оформлений Гермаківський будинок культури.
Гніздовський Яков Якович (1912-1985) – графік, живописець, скульптор. Народився 27 січня 1912 року в с. Пилипче Борщівського району. Закінчив Чортківську гімназію, Львівську школу прикладного мистецтва, студіював також у Варшавській Академії Красних Мистецтв. Працював у Парижі, США. Художник світового рівня, його картини прикрашали Білий Дім у США. Багато його графічних робіт знаходиться у Борщівському краєзнавчому музеї, та меморіальному музеї в селі. Помер 8 листопада 1985 року, прах його недавно перевезено на батьківщину і Львів і перезахоронено на Личаківському кладовищі, в листопаді 2005 року, як він заповідав.

Гаврик-Сікорська Оксана Петрівна (1944) – художник-різьбяр по дереву. Народилася 18 лютого 1944 року в с. Козачина, нині Ланівці Борщівського району. Закінчила Озерянську СШ, Косівське училище прикладного мистецтва, працює в Тернополі. Учасниця збірних виставок у Тернополі, Івано-Франківську, Запоріжжі, Києві, Борщеві. Талант майстрині перейшов від батька Петра Сік орського, народного майстра, різьбяра по дереву. Багато робіт Оксани Сік орської (вишиті карнизи, писанки, шкатулки) знаходяться в приватних колекціях Польщі, Канади, США, Німеччини та ін.

Левицький Леопольд Іванович (1906-1973) – графік, живописець. Народився 7 серпня 1906 року в с. Бурдяківці Борщівського району. Закінчив гімназію у Чорткові, Краківську Академію Красних Мистецтв. З 1946 року проживав у Львові. Працював у різних техніках, зокрема у літогравюрі. Учасник виставок у Кракові, Кременці, Львові, Москві, Мінську, Варшаві, Сан-Франціско та ін. В 1996 році в с. Бурдяківці відкрито меморіальний музей його імені, відкрито також музей у Львові у квартирі, де проживав художник на вул.. Устиновича.

Мердак Іван (1933) – скульптор по дереву. Народився 26 листопада 1933 року на Лемківщині. В 1946 році разом з батьками переїхав в с. Королівку Борщівського району. Закінчив Чернівецьке художньо-ремісниче училище № 5. В 1965 році переїжджає до Тернополя і там працює на творчій роботі. Учасник збірних виставок у Чернівцях, Тернополі, Києві, персональна виставка у Києві, Івано-Франківську, Чернівцях, Бережанах, Тернополі. Заслужений майстер народної творчості України.

Стецько Василь Петрович (1950) – художник, живописець, графік. Член Національної Спілки художників України. Народився 6 березня 1950 року в с. Стрілків ці Борщівського району. Закінчив Королівську СШ, Український поліграфічний інститут ім.. Федорова відділ графіки. Автор монументальних розписів церков у селах Більче-Золоте, Горошова, Шишківці, Пищатинці та ін. На персональній виставці в Тернополі було представлено 70 творів живописного і графічного спрямування, прикладного мистецтва. Він є Головою Спілки художників Борщівщини „Потік”. Його твори знаходяться у багатьох музеях України, приватних колекціях Львова, Канади, Польщі, Німеччини та ін.

Стасюк Лідія Зінов’євна (1948) – художник-кераміст. Народилася 10 лютого 1948 року в с. Королівка Борщівського району. Закінчила Косовський технікум народних художніх промислів по спеціальності – художня кераміка. З 1972 року – активний учасник виставок прикладного мистецтва в Тернополі, Києві, Москві, Пензі, Львові, Білорусії. Її декоративні тарілки знаходяться у приватних колекціях багатьох людей. Проживає і працює в с. Королівка.

Вировий Микола Йосипович (1920-1993) – заслужений журналіст України, публіцист, краєзнавець. Народився 18 червня 1920 року на Миколаївщині, в 1950 році переїхав у Скала-Подільську, де працював у районній газеті „Вільна праця”. В 1959 році переїхав у Борщів, працював відповідальним секретарем районної газети ”Надзбручанська правда” до 1992 року. Мав багато цікавих публікацій, збирав легенди, малював портрети відомих людей.

Довгошия Петро Іванович (1956) – заступник редактора районної газети „Галицький вісник”, член Спілки журналістів України. Народився в 1956 році в с. Чорнокінці Чортківського району, закінчив Кам’янець-Подільський педінститут, філологічний факультет. В 1991 році став одним із організаторів створення районної газети „Галицький вісник”. Петро Іванович – високоосвічена людина, інтелігент, яскрава особистість, талановитий журналіст, патріот України. Цікавою є його авторська сторінка „Про те, що схвилювало”. Він автор книг „Песимістичні монологи оптиміста”, „Борщівська „Просвіта”, готуються нові книги.

Колянківський Микола (1912-1985) – журналіст, письменник, літературознавець. Народився 19 червня 1912 року в с. Манівцях колишнього Мельнице-Подільського району. Дитинство провів в с. Гермаківка. Вчився у гімназії Бучача і Станіслава. Був редактором щоденника „Краківські вісті”, тижневика „Час” у Німеччині. У 1949 році переїхав до Парижа. Там видає Український журнал „Ми і світ”, а в 1955 році переїхав до Канади. Тут виходять з друку його книги фельєтонів, сатири і гумору”Бомби на весело”, „Амбасадори”, „Товпа” та ін. У 1957 році Микола Колянківський відкрив у Канаді першу Картинну Галерею „Ми і світ” у м. Ніагара (штат Онтаріо). Помер 28 жовтня 1985 року, похований в с. Гермаківка.

Малайський Володимир (1939) – журналіст, публіцист, поет. Народився в 1939 році в Польщі, в 1946 році переїхав в с. Королівку разом з батьками. Закінчив Львівський університет факультет журналістики. Працює на Львівському радіо.

***
ГОРБАЛЬ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ
Народився 10.09.1940 (за паспортом 06.05.1941), с. Волівець Горлицького повіту Краківського воєводства, Польща).

Музикант, поет, правозахисник, член Української Гельсінкської Групи (УГГ), громадський і політичний діяч.

1945 українське населення Лемківщини було депортоване в Україну. Провівши рік на Харківщині, родина Г. потрапила в с. Летяче Заліщицького р-ну Тернопільської обл. Діставши 1957 середню освіту, Г. закінчив 1963 музичний відділ Чортківського педучилища, працював учителем музики в м. Борщів, керував дитячим ансамблем. 1968 поступив на музикально-педагогічний факультет педінституту. У 1970 викладав у технікумі, керував молодіжним ансамблем. Тут Г. вперше заявив про себе як поет і композитор. Його твори мали виразно громадянське звучання.

20.11.70 Г. був затриманий КДБ у Тернополі і 24.11.70 заарештований за звинуваченням у проведенні "антирадянської агітації і пропаганди". Йому інкримінували розповсюдження самвидаву, поему "Дума", в якій Радянський Союз зображений як тоталітарна держава, а Україна як колонія. Засуджений 13.04.71 Тернопільським облсудом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР до 5 р. позбавлення волі і 2 р. заслання